Історія Вінниці
« Повернутися- м. Вінниця
Історія чарівного Подільського краю Вінниці
Територія: 60,94 кв.км.
Кількість населення: 365600 чол.
Рік заснування: 1363
Найдавніше письмова згадка про місто датується другою половиною XIV століття. Тоді після перемоги над монголо-татарськими ордами литовське князівство намагалося зміцнити своє панування на Поділлі. Тому на узгір'ї лівого берега річки Південний Буг був побудований дерев'яний замок площею 1100 квадратних метрів з 6-ю вежами, в якому розмістився гарнізон захисників, а довкола тулилися оселі городян.
Тодішні літописці та очевидці відзначали, що цей край має все, що тільки може приносити земля. Тому протягом багатьох століть Вінниця, як і все Поділля, знаходились на перехресті експансивних змагань сусідніх князівств, орд, королівств та імперій.
Однак і за таких важких умовах місто розвивалося як економічний і культурний центр. У 1565 році місто стає центром Вінницького повіту Брацлавського воєводства, а в 1598 році - адміністративним і економічним центром цього воєводства. Про вагому роль Вінниці у житті краю свідчить надання їй у 1580, 1593 і 1634 роках привілеїв безмитної торгівлі на всій території польсько-литовської держави і надання в 1640 році магдебурзького права.
Придбання часткової незалежності у вирішенні питань життєдіяльності міста не задовольняло прагнення більшості городян до звільнення від іноземного гніту та утворення національної держави. Тому, 7 липня 1648 в Вінницю вступають частини військ Богдана Хмельницького під командуванням полковника Максима Кривоноса і вона стає центром сотні Кальницького полку.
Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали Вінничанин в березні 1651 року, коли в ході оборони міста 3-х тисячним козацьким полком під керівництвом полковника Івана Богуна було повністю розгромлене 20-ти тисячне польське військо. У 1643 і 1653рр. Вінницю відвідав Богдан Хмельницький, який після цієї перемоги сказав: "Тебе славний полковнику, не забуде народ ніколи". Протягом 1653-1667 рр. Вінниця була полковим містом Української держави - Гетьманщини.
Після приєднання в 1793 році Брацлавського воєводства в Російській імперії Вінниця стає повітовим містом утвореної Подільської губернії. У 1798 р. у місті запроваджується "Міське положення", тоді як в цілому в Росії його впровадження відбувалося тільки після указу 1801 року.
Потужний економічне зростання Вінниці зумовило спорудження в 1871 році Києво - Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин - Здолбунів. За останні 40 років XIX століття Вінниця економічно зросла майже в три з половиною рази. З 1914 року місто стає адміністративним центром Подільської губернії.
Бурхливі події відбувалися у Вінниці протягом 1917-1920 років. Влада утримували революційні комітети робітничих і солдатських депутатів, ставленики австро-угорських військ, денікінської армії. Між тим у готелі "Савой" тимчасово перебував і активно діяло Уряд Української Народної Республіки.
У 1923 році місто стає центром округу, а з 1931 року і до нинішнього часу - адміністративним центром утвореної Вінницької області.
З Вінницею пов'язав понад 20 останніх років життя вчений, хірург М.І. Пирогов, основоположник польової хірургії, засновник Російського Червоного Хреста, автор 4-томного видання "топографічної анатомії", який свого часу врятував від гангрени знаменитого італійця Джузеппе Гарібальді. Музей-садиба з церквою-некрополем Пирогова завжди викликають великий інтерес з боку гостей та місцевих жителів.
Вінничани пишаються тим, що в місті почав творчий шлях український академічний театр ім. І. Франка, відкрив невмирущу красу української пісні славетний М.Д. Леонтович. Під патронатом ЮНЕСКО в місцевому краєзнавчому музеї зберігається найбільша колекція Подільської ікони. Далеко за межами України відомі своєю виконавчою майстерністю муніципальний хор і танцювальний колектив "Барвінок".
Великою популярністю у місцевих жителів і гостей користується літературно-меморіальний музей "великого сонцелюба", класика української літератури М. М. Коцюбинського.
З проголошенням незалежності України Вінниця стала третім містом в державі, в якому на головній площі з офіційної згоди місцевої влади замайорів синьо-жовтий прапор.