Вінницяоблводоканал

Вінницяоблводоканал 

 
Перші згадки про необхідність будівництва водогону у повітовій Вінниці з’явилися у 1902 році. Населення міста на той час становило 30.000 чоловік. Потужність водопроводу було визначено у 60.000 відер води на добу. До питання будівництва повернулися 1910 року, у грудні. Міська управа підписала угоду з купцями Ремером, Неером і Зіскіндом, які виступили підрядниками спорудження водогону у Вінниці. Втім, водогон запрацював лише через рік, 1912 року. Підрядники підвели. Потужність станції, яку було побудовано на Кумбарах, (тоді- околиці міста,) складала 60.000 відер або 600 куб. м. за добу. Мережею водогону, який було прокладено дном річки Південний Буг, воду подавали в водонапірну вежу, звідти вона потрапляла у верхню правобережну частину Вінниці та на Замостя через дюкерний перехід. До віддалених районів воду доставляли у бочках водовози.

У 1925-26 р.р було розроблено проектно-кошторисну документацію на реконструкцію водопровідної станції «Кумбари».Потужність станції передбачали 100.000 відер на добу. В 1928-32 р.р станцію було реконструйовано. Потужність склала до 3.000 куб .м. на добу. Населення міста на той час становило 75.000 чоловік.

Довжина мереж водогону у 1932 році становила 24 км. Станція працювала до 1939 року. Втім, ще у 1937 році на П’ятничанах було розпочато будівництво нової водопровідної станції, потужністю 40.000 куб. м на добу. У грудні 1940 року урядова комісія прийняла в експлуатацію основні споруди нового водогону .За час війни 1941-44 рр. новий водопровід було зруйновано. Насосні станції першого та другого підйомів - підірвано. Обладнання лабораторії було знищено. Після визволення Вінниці від фашистів почалися відновлювальні роботи. У серпні 1945 року частина споруд та обладнання було відновлено У 1948 році план відновлювальних робіт водоканалом склав 132%. У 1949 році довжина мереж складала 42 кілометри, потужність водопровідної станції досягла довоєнного рівня і склала 10.000 куб. м за добу. Роботи з другого етапу завершено було 1955 року. Протяжність водопровідної мережі склала 53 км. 1961 року потужність водопровідної станції було доведено до 25 тис. куб. м за добу. У 1962-63 рр. потужність водопровідних споруд станції будівництва 1936 року було доведено до проектної і склала вона 30 тис. куб.м за добу. Станція працювала до 1990 року. У лютому 1991 року її було законсервовано.

Проектування каналізації м. Вінниці почалося у 1930 році, а у 1935-36 рр. «Гіпроградом» було розроблено технічний проект каналізації всього міста. Будівництво головної насосної станції №1 по вул. Свердлова і міських очисних споруд було розпочато у 1939 році, але його зупинила війна. У 1952 році було виготовлено проект першої черги каналізації міста, а будівництво каналізації першої черги з даного проекту було завершено 1960 року. З пуском в експлуатацію очисних споруд було ліквідовано очисні споруди на Замості і в Центральній частині міста.

В 1961 році інститутом «Укрпрокомунстрой» було розпочато розробку проекту розширення водогону у Вінниці на 50 тис.куб.м. на добу з доведенням потужності водопровідних споруд до 80 тис. куб.м на добу. Протяжність у 1961 році мереж водопроводу становила у Вінниці 112 км. Черговий етап розширення водогону у Вінниці датується 1972 роком, коли було розроблено відповідний проект. У 1978 році загальна довжина мереж водопроводу склала 236 км. Розвиток міста стримувала незначна пропускна спроможність мереж каналізації і потужність споруд очищення стічних вод. Було прийнято рішення щодо будівництва додаткових потужностей міських ОСК, каналізаційних насосних станцій і мереж у місті. 1965 року було введено в дію перший етап черги очисних споруд біологічного очищення потужністю 9.000 м на добу, в 1966 році введено етап другої черги потужністю ще 9.000 м на добу, а в 1967 році введено три етапні черги потужністю 9.000 м-добу. Таким чином, загальна потужність очисних споруд каналізації першої та другої черг досягла 33 тис. м-добу. В 1976 році на базі головного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Вінниці було створено обласне виробниче підприємство «Вінницяводоканал». До його складу увійшли 9 районних водопровідно-каналізаційних господарств.

Підприємство сьогодні: У 2011 році збудована НСК N7 за прогресивною технологією німецької фірми "GRUNDFOS", яка практично повністю знаходиться під землею. Приймальний резервуар виготовлений з армованого скловолокном полістиролу, що не підлягає  руйнуванню.

 З метою очищення акваторії річки Південний Буг, в районі водозабору та скиду стічних вод, у 2011р. розроблено  та змонтовано земснаряд.

 Проведено заміну застарілого енергетичного обладнання на ОСК. Електричне обладнання нових комірок забезпечує надійний захист електричних двигунів і повітродувок, запобігає виникненню аварійних ситуацій. Завдяки заміні 16 силових комірок, покращено коефіцієнт споживання електричної енергії по повітродувній станції та очисних спорудах каналізації вцілому.Встановлення 6 нових повітродувних агрегатів ТВ-300 значно збільшило міжремонтний період. Встановлено  поворотні клапани з електроприводом (Ш400 мм,500 мм) типу "Батерфляй", тепловодолічильник, датчики надлишкового та абсолютного  тиску, лічильник обліку повітря.

 У 2011 р. завершено роботи з реконтрукції блоку повітродувної станції. В аеротенках встановлено 13 датчиків розчиненого кисню LDO, що дозволяє більш економно використовувати  повітря, оперативніше реагувати на зміни в технології та покращувати якість очистки стічної води. Розроблена система  автоматичного регулювання  подачі стислого повітря  в аеротенки. У 2011 р. здійснено капітальний ремонт гребельного відділення ОСК.

Послуги:

Обслуговування систем стічних вод;

Послуги з очищення труб і резервуарів.