Генуезька фортеця — фортеця в місті Судак, побудована генуезцями з 1371 по 1460 рік.

Перші фортечні споруди побудували тут візантійці у 6-7 століттях. Потім фортецею заволоділи хазари, в 10-12 століттях — знову візантійці. В 13 столітті Сугдея стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників із Криму. В 1365 році вони захопили Солдайю (генуезька назва Судака), а потім і весь південний берег. Більшість будівель Судацької фортеці, що збереглись до наших днів, належать генуезькому періоду, тому її іменують «генуезькою».

У 1475 році на побережжя біля фортеці висадились війська турецького султана. Оскільки вони розуміли, що фортеця неприступна, вони вдались до хитрощів. За допомогою катапульт вони закидали через стіни фортеці трупи замасковані під померлих від чуми. Ніхто не насмілювався їх прибирати і в місті почалася паніка. Консул з найманим військом утік морем, а мешканці фортеці вирішили здатися на милість завойовників і відкрили ворота. Того ж дня все населення міста-фортеці було вирізане. Після падіння фортеці Судак і частина Криму ввійшли до складу Оттоманської Порти і керувались турецьким намісником султана.

Після приєднання Криму до Росії тут був розквартирований Кирилівський полк і за наказом Потьомкіна побудовані дві казарми (7, 27), руїни яких збереглися. Перед однією залишилось дві чавунні гармати, покинуті російськими військами як непотріб.

Фортеця стояла століттями. Вона була непідвладна природним стихіям, оскільки камені будівель були скріплені спеціальним розчином, який мав еластичність і тому її стінам не були страшні землетруси. Зруйнували її люди, розтягнувши як будматеріал для своїх будівель.