Київський драматичний театр «Браво» імені Любові Титаренко

Київський драматичний театр «Браво» імені Любові Титаренко
 

Хоча Любов Титаренко прославилася як одна з актрис Театру Драми ім. Лесі Українки, в історію драматичного мистецтва України увійшов театр, який вона заснувала, покинувши сцену театру. У той час як більшість людей воліло інвестувати гроші в кафе, магазини і ресторани, ідея заснування першого приватного театру була сприйнята скептично: беручи до уваги комуністичне минуле країни та нестабільну ситуацію, можна було припускати, що проект приречений на невдачу. Тим не менш, Любов Титаренко не звертала уваги на песимістичні прогнози і продовжувала працювати над створенням театру, не покладаючись на підтримку держави, серед пріоритетів якого не значилася підтримка культури. Незабаром глядачі побачили на сцені нового театру перші вистави.

Оскільки театр приватний, Любов Титаренко, художній керівник і актриса, сама займається відбором найбільш підходящих акторів на конкретні ролі. Крім того, в театрі є чудовий підбір постійних акторів - заслужений актор України Валерій Сівач, Ольга Радчук, Анатолій сучаних, і сама Любов Титаренко. Решта актори працюють в театрі на контрактній основі.

Репертуар театру перш за все представлений комедіями сучасних українських та іноземних авторів. Тут можна побачити такі п'єси, як «Що побачив дворецький» Джо Ортона, «Ціна кохання» Михайла Задорнова, «Я плачу» Надії Птушкіної, «Таня-Таня» Олі Мучіной.

П'єса, яка викликала значний інтерес у глядачів - «Наполеон та Жозефіна», в якій був запропонована нова трактування відомої історії минулого. У п'єсі йдеться про останні дні життя знаменитого полководця Бонапарта, які він провів у засланні на острові Святої Олени. Проте згідно новому трактуванні сюжету Жозефіна була не імператрицею, а бідною вдовою військового, яка на острові просила милості за свою зруйновану життя. Так вона стала останньою музою видатного військового діяча XIX століття.

Центральна тема всіх п'єс, які йдуть на сцені театру «Браво» - відносини між чоловіком і жінкою. Тема любові і щирості проходить ключовою через весь репертуар театру. Всі твори: як комедії, так і трагедії, повні надії і оптимізму. Теплота та людяність прикрашає будь-яку, навіть саму сумну історію, тому загальне враження, яке залишається від кожної п'єси - затвердження невичерпного бажання людини не тільки вижити, але і бути щасливим. Театр «Браво» стверджує право людини на надію - можливо, саме в цьому укладено секрет популярності театру.

Щовечора театр переповнений, і багато глядачів дивляться одну і ту ж п'єсу кілька разів. Сьогодні театр «Браво» як єдиний приватний театр Україні, не має аналогів в країні.