Літературно-меморіальний музей-квартира П.Г. Тичини в м. Києві

Літературно-меморіальний музей-квартира П.Г. Тичини в м. Києві
 

Музей розміщений у помешканні, де з 1944 по 1967 рік жив Павло Тичина. У музеї збережена повна меморіальність. Особливо вражає відвідувачів бібліотека поета, художня колекція, малюнки П.Г. Тичини, а також неповторна музично-поетична атмосфера меморіальної квартири.

 

Хто б не завітав до цього дому, гостинний господар спочатку запрошував гостя до свого улюбленого кабінету. На стінах біля письмового столу портрети Михайла Коцюбинського, який благословив семінариста Тичину як поета, Миколи Подвойського, котрий в семінарії опікувався як старший малим Павлусем, академіка Олександра Білецького, якому Павло Григорович присвятив поему "Срібної ночі", фото з академіками Олександром Богомольцем та Володимиром Філатовим, портрет болгарського письменника Івана Базова і вірменського просвітителя Хачатура Абовяна, твори яких перекладав Тичина, картини Миколи Глущенка, Олексія Шовкуненка. Праворуч - кабінетний рояль поета, адже Тичина був талановитим музикантом. "Гарно пишеться під пальмою", — писав якось у листі Павло Григорович.
 

Біля старовинного годинника, який вже півстоліття урочисто-мелодійно відбиває години, бачимо малюнки Павла Григоровича, в книжковій шафі - 86 томів енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона, передплатні видання. Відвідавши цей гостинний дім, поетеса Любов Забашта лишила запис: "В кімнаті, де зупинилася історія і слухає безсмертні слова князя української поезії, сидіти було на диво не боязко. Які прості і сердечні люди живуть у цьому домі!"
 

На стіні картини Олексія Шовкуненка, Михайла Дерегуса, Олени Кульчицької, Василя Касіяна, Володимира Заболотного, котрі часто відвідували цю затишну господу, фотографії дружини Лідії Петрівни, Павла Григоровича з першою вчителькою Серафимою Миколаївною Морачевською, якій поет присвятив вірші, теплі спогади. Біля дзеркала - сувеніри.
 

Рояль, на якому майстерно грав Тичина і навколо якого збиралися друзі - композитори Григорій Верьовка, Юрій Мейтус, Елеонора Скрипчинська, Віктор Косенко, Михайло Вериківський, співаки Іван Паторжинський, Іван Козловський, Зоя Гайдай. На стінах – картини Олексія Шовкуненка, Бориса Піаніди, праворуч вгорі картина репресованого художника Юхима Михайліва "Сум Ярославни", внизу - картина Андрія Коцки "Будь здорова, Закарпатська Україно".
 

Письмовий стіл у кабінеті. У "Кобзарі" записка Лідії Петрівни - великого друга поета, турботливої і відданої дружини, де олівцем написано: "Цей малесенький "Кобзар" П.Г. завше з собою возив, куди б він не їхав, у нього в чемодані був цей "Кобзар", праворуч - "Тронка" Олеся Гончара з позначками Павла Григоровича, окуляри поета, гуцульський письмовий набір. Скільки за цим столом виникало задумів, скільки було хвилин високої творчості і зневіри...
 

Цей дзбан – безцінний дарунок вірменських друзів – письменників, поетів, артистів, які привезли цю унікальну археологічну знахідку (1 ст. н.е.) з Вірменії на знак пієтету до нашого поета. Тичина-поліглот досконало вивчив вірменську мову, дружив з письменниками, поетами, художниками Вірменії, неодноразово відвідував цю країну, перекладав вірменську поезію українською мовою. Багато його творів побачили світ у Вірменії. До речі, одна з вулиць Єревана носить ім'я Павла Тичини. У цьому домі часто гостював всесвітньо відомий художник Мартирос Сар'ян, відома поетеса Сільва Капутикян.